Голова УВКР: Тисячі не можуть отримати посвідчення закордонного українця

Розділ: Інтерв'ю, Новини

Парламент нового скликання повинен внести зміни до закону “Про статус закордонного українця”, які передбачали б спрощення процедури набуття цього статусу і створення державної агенції з питань закордонного українства. Про це в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів голова Української всесвітньої координаційної ради (УВКР) Михайло Ратушний.

- Михайле Ярославовичу, чи відчувається нині зміна ставлення влади до українських громад за кордоном?

- Попередня влада Януковича взагалі не помічала, або намагалася не помічати діаспору і закордонних українців. Та, власне, якщо вони навіть українців в Україні не помічали, в результаті чого і виник Майдан, то що вже говорити про закордонних. Янукович став єдиним президентом, який не відвідав Всесвітній форум українців, що проходить раз на чотири роки. Так само і представники попередньої влади: перебуваючи за кордоном з офіційними візитами, вони теж не знаходили часу для зустрічі зі своєю діаспорою.

Зараз спостерігається зміна ситуації. На моє переконання, це обумовлено тим, що закордонні українці були дуже активними під час подій Євромайдану. І такі міні-євромайдани щотижня чи раз на два тижні відбувалися по всьому світу. Адже навіть ми, працюючи не один рік із діаспорою, почали виявляти громади там, де їх ніколи не було, наприклад, у Сан-Франциско. В цьому американському місті не було зареєстровано жодного закордонного українця, однак і там пройшли акції на підтримку Євромайдану. Дуже серйозна українська громада сформувалася і в ПАР. І таких не одиниці, а десятки місць.

Однак, я б не став поки говорити про якісь системні зміни. Нашій державі ще треба повчитися, як працюють інші країни зі своїми діаспорами. Це стосується хоча б тої Росії, що вкидає величезні фінанси у своїх співвітчизників за кордоном, які є частиною так званого “русского мира”. Хоча, до речі, зараз при величезному доларовому бюджеті “русский мир” за кордоном програє українській діаспорі, на яку держава взагалі не виділяє кошти. В інших державах – таких як Польща, Азербайджан – своїми співвітчизниками за кордоном займаються спеціальні відомства.

В Україні ж поки такої системної роботи із закордонним українством не проводиться. Вона (робота – ред.) не повинна обмежуватися лише фотографуванням, потисканням рук та проведенням конференції раз на рік чи на два роки. Це повинен бути комплекс питань, пов’язаних із виборчою діяльністю, соціальною, культурною, гуманітарною та іншими сферами.

Закордонне українство виживає великою мірою завдяки своїй самоорганізації, саможертовності та свідомості, а також завдяки церкві, навколо якої відбувається згуртування і збереження релігійної, культурної, духовної ідентичності. З боку держави системної роботи за ці всі роки не було, мали місце лише певні епізодичні моменти.

- Говорячи про відносини між владою та діаспорою, вочевидь, слід згадати про статус закордонного українця. Чи легко отримати цей статус, що він дає і скільки закордонних українців уже з посвідченням?

- Як член Національної комісії з питань статусу закордонних українців, я доклав багато зусиль, щоб зріс авторитет цього статусу. Велика робота проводилася, зокрема, під час останнього скликання Верховної Ради. Однак, нам так і не вдалося підняти статус закордонного українця до рівня, скажімо, “карти поляка”. У Польщі це – перший крок до громадянства, відповідні пільги.

У нас же нічого такого немає. Адже посвідчення закордонного українця повинне забезпечувати рівні можливості як і для кожного громадянина країни, як при влаштуванні на роботу, так і при тимчасовому в’їзді-виїзді з України. Фактично, посвідчення закордонного українця – це елемент престижу.

На сьогодні лише близько 8 тисяч осіб отримали такі посвідчення. При цьому, сама процедура оформлення цього статусу відносно легка, а її вартість – 10 доларів США. Основна ж проблема полягає в тому, що держава не виділяє фінанси на їхній друк: Мінфін не виділяє гроші МЗС, останнє, у свою чергу, не може ці посвідчення передати для типографії. В результаті – тисячі людей роками не можуть отримати посвідчення, при цьому заплативши за нього.

- Наскільки легко закордонним українцям вступити до ВНЗ України?

- Статус закордонного українця передбачає квоту на бюджетну форму навчання в українських ВНЗ. І ця пільга є особливо суттєвою для східної діаспори, оскільки наші вузи мають хорошу репутацію серед українців Молдови (Придністров’я), Росії та Кавказького регіону. Однак, абітурієнту зараз практично неможливо стати студентом по програмі закордонного українця. Адже, згідно із законодавством, вступник може бути зарахованим лише при наявності цього посвідчення, яке він не може отримати, бо воно роками не друкується. І це замкнуте коло.

Постійні розмови з ректорами та приймальними комісіями жодних результатів не дають. Незважаючи на рішення Нацкомісії про надання статусу закордонного українця абітурієнту, вони не можуть порушити законодавство, бо ГПУ потім притягне їх до відповідальності через зарахування на бюджет без наявності документів. Але що робить закордонним українцем: наявність посвідчення, яке люди не можуть отримати, бо його держава не друкує, чи рішення відповідної Національної комісії?

І, власне, такі речі відштовхують людей. Адже, абітурієнти пишуть заяву на отримання посвідчення закордонного українця, платять гроші, громада їх делегує, підтверджує українську ідентичність, комісія виносить по них рішення. І вони йдуть до приймальної комісії з надією, що їх приймуть. А там кажуть “ні”, бо немає посвідчення.

Переконаний, що якщо спростити процедуру видачі цих посвідчень, поставити за ними якусь реальну мотивацію, то і кількість закордонних українців із цим статусом значно б збільшилася.

Нашу діаспору потрібно зберігати від асиміляції. Хоча б намагатися. І це питання (квоти прийому до вузу) якраз дозволило б створювати певну мотивацію.

- А як можна було б спростити процедуру отримання посвідчення закордонного українця?

- На мою думку, для отримання цього посвідчення не потрібно їхати в Київ, його можна було б отримувати й у посольствах чи консульствах на території країни, в якій особа проживає. Тобто, приходиш у дипустанову, пишеш заяву, платиш 10 доларів, надаєш документи, що підтверджують етнічне українське походження, а вони передають все це у МЗС України і потім вже видають посвідчення. І не треба чекати того, коли раз на квартал пройде засідання Нацкомісії, і типографія нарешті надрукує посвідчення.

Чи можуть закордонні українці розраховувати на держслужбу в Україні?

- Згідно з законом про держслужбу, на неї можуть прийматися лише громадянин України. Але, водночас, у нас відбувається скорочення штату консульств, посольств, оскільки йде економія коштів. За приклад тут можна взяти Пряшівщину (Словаччина), Сучаву (Румунія) та Італію, де вже закрили консульства, незважаючи на велику кількість там наших діаспорян. І тут доцільно було б взяти на роботу на консульську службу трудового мігранта. Так дешевше обійдеться, і ця людина знає зсередини проблеми з паспортами тощо.

Екс-міністр закордонних справ Андрій Дещиця звертався до діаспори, коли Україна зіштовхнулася з російською агресією, за допомогою в оперативному інформаційному висвітленні подій у країні. І ми цим займалися, звернулися до українських громад у різних куточках світу, перекладали заяви, розсилали їх іноземними мовами. Тобто, діаспора була підключена і до такої роботи, хоча навіть у МЗС є свої фахівці для цього.

Ще однією проблемою є те, що відсутність подвійного громадянства не дозволяє в Україні працювати на держслужбі. Хоча, тим же закордонним литовцям чи полякам це можна. На мою думку, нова влада повинна бути сміливішою, і на рівні консультантів, експертів брати людей із закордонного українства. В цілому ж, я вважаю, що рано чи пізно ми все одно дійдемо до подвійного громадянства.

Вже у найближчі дні пройдуть дострокові вибори до Верховної Ради. Чи є проблеми з голосуванням у діаспорян?

- Я вважаю, що загалом громадяни України за кордоном мають обмежені можливості для реалізації свого конституційного права – обирати і бути обраним. І це при тому, що у закордонному реєстрі виборців знаходиться близько 500 тис. громадян, які мають право голосувати. А фактично ця кількість є більшою у щонайменше 2-3 рази.

Однією з проблем є те, що українське законодавство передбачає можливість голосування лише на території наших посольств та консульств, які просто не зможуть прийняти усіх, якщо вони захочуть. В якості прикладу можна навести Придністров’я. Тут право голосу мають, згідно з реєстром виборців, майже 80 тисяч громадян України. І щоб проголосувати, їм треба їхати або у Кишинів або в Бєльці (Молдова). Однак, виборчі дільниці у посольстві у Кишиневі та Бєльцях можуть прийняти максимум 3-4 тисячі виборців. Таким чином, якщо в ідеалі всі ці 80 тисяч виборців, або хоча б 50 тисяч, захочуть проголосувати, то дільниці Молдови їх не зможуть прийняти.

Часто проблема носить саме транспортний характер: як доїхати до дільниці та встигнути проголосувати до її закриття. І така проблема існує в Італії, Іспанії, Німеччині.

У реальності, з півмільйона виборців за кордоном голосують, в кращому разі близько 10%.

Водночас, хотів би запевнити в одному: діаспора голосує дуже патріотично. Закордонні українці віддають голоси за тих кандидатів, за ті політичні сили і партії, які чітко стоять на позиціях суверенітету, національної ідентичності та територіальної цілісності. Цих голосів може й не бути багато, але це знакові речі.

Відомо, що ЦВК відмовила у реєстрації в нардепи Олесю Городецькому. Українська діаспора вже може не сподіватися на свого представника у парламенті?

- Ми, в УВКР, переконані, що інтереси трудової міграції чи громадян України за кордоном має представляти людина, яка є однією з них і знає їхні проблеми зсередини. Власне такою людиною є Олесь Городецький – член УВКР, голова Християнського товариства українців в Італії. Він навчався та проживав в Італії, займався там громадською діяльністю. І в ситуації з Олесем Городецьким стався прецедент, коли його ввели в список однієї з політичних сил, але потім ЦВК йому відмовила у реєстрації кандидатом у нардепи через те, що він за період 2011 року перебував на Батьківщині менше часу, ніж передбачено в законі.

Слід зазначити, що у 2011 році відбувався V Всесвітній форум українців, був сформований оргкомітет з його підготовки і Олесь Городецький в ньому якраз відповідав за підготовку до заходу від Італії. І в одному з документів Кабміну чітко визначено, чим займався та де перебував Городецький у цей час. Зараз за цими нововиявленими обставинами має розглядатися позовна заява до Вищого адміністративного суду.

При цьому, слід вказати на існування аналогічних випадків як з Городецьким. Схожа ситуація була з футболістом Андрієм Шевченко, який брав участь у минулих парламентських виборах, а зараз – з екс-головою СБУ Валерієм Хорошковським. Проте “таких” людей у ЦВК не бачать, а Городецького, який є активним і чинним діячем громадського руху не лише в Італії, а й на Батьківщині, знімають. Тому нинішню ситуацію я б назвав “казусом Городецького”.

- Чого чекають від нового парламенту закордонні українці?

- Одним із першочергових завдань парламенту нового скликання має стати внесення змін до закону “Про статус закордонного українця”. По-перше, слід зняти всі бар’єри, які перешкоджають набуттю цього статусу, спростити саму процедуру, а також підняти статус цього посвідчення. По-друге, влада повинна створити просту мобільну державну агенцію, так як це вже записано у законі, яка б щоденно працювала над проблемами закордонного українства. Адже питаннями української діаспори не можна займатися виключно з країн їхнього проживання, оскільки більшість з них потребують свого вирішення в столиці України.

Крім того, у 2015 році закінчується Державна програма співпраці із закордонними українцями і тому потрібно прийняти нову програму на чотири роки. Поки ж є проекти, але на них немає фінансування.

Які найближчі заходи передбачаються у роботі УВКР?

- У Києві після виборів відбудеться підведення підсумків роботи із закордонними українцями за нинішній рік. Крім того, у Мюнхені в листопаді або на початку грудня планується конференція українських громад та діаспор по Європі за участю представників із 20-25 держав. Ключовою темою цієї зустрічі стане створення потужної лобістської діяльності в межах Євросоюзу: тобто, мобілізація усіх наших громад для роботи в інтересах України.

Також у планах відвідання українських громад у Великобританії та Ірландії. З ними мають бути проведені семінари, які переносилися кілька разів через події на Майдані.

На сьогодні головний масив роботи належить гуманітарній допомозі від діаспорян нашим військовим у зоні АТО.

Як вона здійснюється?

- УВКР займається координацією, горизонтальними контактами. Ми зводимо закордонних українців із командирами, окремими тиловиками, і таким чином відбувається передача гуманітарної допомоги. Деякі українці за кордоном мають своїх родичів чи близьких, які знаходяться в зоні АТО, і вони напряму передають конкретній людині або виходять на конкретний підрозділ. Є також рівень державних ініціатив: це в таких країнах, як Канада та Польща, де українські громади мають свій вплив на уряди.

Однією з найбільших благодійних акцій, яку зробила наша діаспора, можна вважати передачу військовим близько 8 тис. натівських аптечок загальною вартістю на майже 800 тис. доларів. Ініціаторами цієї акції тоді стали Марко і Уляна Супрун із США.

А нещодавно українці Португалії передали автобус з гуманітарною допомогою та 180 камуфляжних форм натівського зразка для наших хлопців, які воюють за український суверенітет та незалежність країни.

Коли планується наступний форум українців? Яким він буде?

- Проведення VІ Всесвітнього форуму українців, який є вищим органом керівництва УВКР, заплановано на серпень 2015 року, напередодні Дня незалежності. На минулому з’їзді у 2011 році було 300 делегатів, разом із гостями – 500 осіб із 42 держав світу. Оскільки у цьому році кількість українських організацій суттєво збільшилася, то, думаю, на майбутньому форумі нам прийдеться чекати делегацій щонайменше з 45 країн світу.

Підготовка до форуму вже розпочалася, розіслано листи по громадах, щоб визначалися з проблематикою, яку хочуть обговорити. На відкритті будуть не лише українці із-за кордону, але й українці з усіх областей України. Форум планується серйозний. Після важких подій, які відбулися і продовжуються в Україні, на з’їзді прийматимуться ключові рішення.

Сподіваємося ми і на присутність представників Президента, Глави уряду, нової влади, які б повідомили про свою позицію. Тут хотілося б віддати належне Президенту Порошенку і Прем’єру Яценюку: під час візитів у США чи до інших держав вони завжди знаходять час зустрітися та поспілкуватися зі своєю діаспорою. Маю надію, що відтепер ці зустрічі будуть частішими і ефективнішими, а сам вислів “закордонний українець” звучатиме гордо. Бо саме останні події яскраво засвідчили, що українці в Україні та українці за кордоном є частиною єдиного національного організму.

Ірина Івер, Київ

http://www.ukrinform.ua/