Для трудових мігрантів знову законодавча дірка

Розділ: Коментарі, Новини

Як ми повідомляли, 26-27 квітня 2013 року Українська Всесвітня Координаційна Рада провела  в м. Києві науково-практичний семінар «Можливість здобуття освіти в українських вищих навчальних закладах для представників української діаспори».

Необхідність такої фахової, ґрунтовної розмови закордонних освітян з представниками влади освітньої галузі України назріла давно. Про це свідчать численні звернення до УВКР наших громадян, які з тих чи інших причин  опинилися за межами Батьківщини, однак не поривають з нею зв’язків та  планують навчати своїх дітей в Україні. Тим більше, що згідно з недавно прийнятим Законом України «Про закордонних українців», іноземцям українського походження, які мають громадянство інших країн, передбачені пільги при вступі до вищих навчальних закладів України: для них встановлена квота на навчання за кошти Державного бюджету. На семінарі відзначалося, що, на жаль, станом  на квітень 2013 р., статус закордонного українця має всього 7 тисяч осіб, – і не тому, що люди не бажають його  здобути, а тому, що є бюрократичні перепони на шляху до його отримання. Так, відповідна Комісія при Кабінеті міністрів України, яка уповноважена надавати такий статус, засідає раз на три місяці, останній раз – якраз у квітні.   Наступна засідатиме  десь у липні, тобто, практично, після вступної кампанії.

На семінарі критикувалась позиція Міністерства освіти і науки України, яке відповідним  розпорядженням  вимагало   від нинішніх абітурієнтів – закордонних українців  надавати вже цієї вступної кампанії  при вступі до українських вишів посвідчення закордонного українця. Йшлося також про те, що несправедливим є також розпорядження про прирівнення дітей громадян України, що перебувають за кордоном і не мають природного українського середовища, до тих українських дітей, що навчаються в Україні, з тим, що вони на одній конкурсній основі повинні здавати відповідні екзамени.   Як відомо, так звана «Четверта хвиля» української діаспори за різними експертними оцінками  становить від 2 до 5 мільйонів наших  громадян, у тому числі, з родинами, у складі яких є діти шкільного віку. Однак  статус цих людей  юридично не визначений, співпраця держави з цими особами в галузі освіти законодавчо не врегульована. І навіть рекомендації українських громадських організацій, які надаються абітурієнтам, часто українськими дипломатичними установами, які видають направлення на навчання,  не враховуються.

На семінарі був присутній і виступив заступник директора  департаменту  вищої освіти, начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи Міністерства освіти і науки України Микола Фоменко, який пообіцяв докласти всіх зусиль, щоб ситуацію виправити.

І ось 14 травня 2013 року  у Міністерстві освіти  та науки з’явився наказ  № 502, підписаний  Д. Табачником, у якому, йдеться про внесення змін  до Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2013 році. Так, розділ ХХ, пункт 20.2 уточнює, що  «Закордонні українці, які отримали направлення на навчання від українських національно-культурних товариств, при вступі до вищих навчальних закладів України користуються такими самими правами на здобуття освіти, що й громадяни України, у тому числі при вступі на навчання за державним замовленням ЗА НАЯВНОСТІ ПОСВІДЧЕННЯ ЗАКОРДОННОГО УКРАЇНЦЯ. Вони беруть участь у конкурсі щодо зарахування на таких самих підставах, як і громадяни України.» Отже, міністерство  повністю зігнорувало думку  фахівців про те, що хоча б у цьогорічну вступну кампанію не слід вносити норму про наявність посвідчення закордонного українця.

У пункті 20.4 так само внесено зміни. Тепер він  для іноземців, які здобули повну загальну освіту  у закордонних школах  з вивченням української мови та іноземних українців, статус яких підтверджено посвідченням  закордонного українця, робить можливим зарахування  у межах встановлених квот до вишів України за результатами співбесіди. Це чудова норма, але стосується вона, знову ж таки тільки закордонних українців, тобто, тих українців, які мають громадянство інших країн.

А для українців – трудових мігрантів  все залишилось по-старому: ні пільг, ні можливості вступити на бюджетне навчання,  ні мотивації до навчання дітей в українських школах за кордоном. Усе спонукає до того, щоб наші співгромадяни, перебуваючи за кордоном, якомога швидше позбувалися свого українського громадянства.

При тій демографічній кризі, в якій ми живемо, при тій кількості  трудових мігрантів, які виїхали за кордон,– це чергова законодавча колізія, яка потребує негайного  виправлення.

Ольга Кобець,

Заступник Голови Української

Всесвітньої Координаційної Ради