ПРОТОІЄРЕЙ БОРИС АРІЙЧУК: ВІД БУКОВИНИ ДО АРГЕНТИНИ

Розділ: Статті

Буенос-Айрес – місто багатонаціональне і різноконфесійне. Є тут і чимало православних людей – нащадків мігрантів зі слов’янських та близькосхідних країн: росіян і сербів, греків, сирійців, ліванців. З-поміж інших православних храмів аргентинської столиці не загубився й український – це Свято-Покровська церква УАПЦ на вулиці Таріха.

Історія цієї церкви почалася в 1950-х роках, а її будівничим, першим настоятелем і адміністратором був митрофорний протоієрей отець Борис Арійчук. Вже більше 36 років, як отець Борис перебуває у засвітах, але добра пам’ять про нього живе у серцях і душах багатьох українців Аргентини. В один із днів свого перебування в Буенос-Айресі я познайомився з донькою перш-

ого настоятеля Свято-Покровської церкви Дарією Арійчук і завітав до неї у гості.

У свої 74 роки пані Дарія має чудову пам’ять, як безцінні родинні реліквії вона зберігає архів свого батька, в котрому чимало документів і світлин багаторічної давнини, деякі з них датовані ще 20-ми роками минулого століття. Переглядаючи пожовклі від часу папери і знімки, можна відновити біографію протоієрея Бориса Арійчука.

 


Народився він 1900 року у священичій родині на Буковині. У січні 1917 року, не закінчивши гімназії, був покликаний до війська і приділений до відділу Українських Січових Стрільців у Львові. Приймаючи участь у визвольних змаганнях, у березні 1919 року в битві під Городком Ягайловським був поранений і відправлений до шпиталю.
Опісля повернення до цивільного життя навчався на  богословському факультеті Чернівецького університету, який закінчив 1925 року зі званням магістра богослов’я. Того ж року одружився і був рукоположений у сан священика і призначений на парафію в село Черешенька наБуковині. Під час Другої Світової війни служив на Холмщині, звідки переїхав до Горішньої Австрії і разом з от. Василем Мельничуком, також буковинцем, опікувався біженцями, що були розкидані по всій Австрії. 

1948 року от. Борис Арійчук разом з родиною емігрував до Аргентини, а в жовтні того ж року Братство Святої Покрови обрало його своїм Головою. На цьому посту він залишався до 1979 року, коли пішов у стан спочинку. Починаючи з 1950 року, отець Борис виконував також обов’язки Адміністратора Української Автокефальної Православної Церкви у Південній Америці, а також редагував і видавав журнал «Дзвін» – орган Братства Св. Покрови. Але найбільше праці він положив на видання «Української Малої Енциклопедії» за авторства професора Євгена Онацького,  яка в часі між 1957 і 1967 роками вийшла у 16 томах загальним обсягом 2147 сторінок. Це був унікальний твір україністики в еміграції. Сам Євген Онацький у післяслові до УМЕ стверджував, що «без нього (от. Арійчука) моя праця, певно, в наших емігрантських умовинах, не побачила б світу».


Чимало зусиль поклав протоієрей Борис на спорудження церкви Святої Покрови в Буенос-Айресі. Він започаткував збір коштів на її будівництво, збираючи пожертви від українських емігрантів у різних країнах. Упродовж кількох років тривало спорудження українського храму, аж поки в середині 1960-х під його склепінням залунали слова молитви до Господа. Пастирська діяльність отця Бориса не обмежувалась Буенос-Айресом, він їздив по православних українських парафіях і в інші регіони Аргентини, інколи ці поїздки тривали по кілька тижнів.Із 1974 року отець Борис Арійчук через хворобу вже не міг брати нормальної участі у церковному та братському житті. А коли 8 жовтня 1981 року він упокоївся в Бозі, на його смерть обізвалися не тільки вірні чада в Аргентині, некрологи з’явилися і в українських газетах інших країн, зокрема в часописі «Буковина», що видавався у канадському місті Торонто.

Могила митрофорного протоієрея отця Бориса Арійчука знаходиться на «британському» секторі цвинтаря Чикарита – найбільшого некрополя Буенос-Айреса. Там же поховано і його дружину Євгенію, котра лише на рік пережила чоловіка, і їхню старшу доньку Мирославу. Молодша ж донька, Дарія, свято береже пам’ять про свого батька – першого настоятеля української православної церкви Буенос-Айреса. Як і чимало православних українців Аргентини, для яких отець Борис був духовним батьком.

 

Олександр Волощук  (з Буенос-Айреса спеціально для УВКР)